За Е. Ковальською

       Коли у 1859 році заснували Єлисаветградське кавалерійське училище, у ньому збудували великий підвал з широкими коридорами, сходами та підземним ходом. Оскільки це був військовий заклад, то в цьому приміщенні завжди повинен був бути великий запас води, який знаходився в бочках. Також враховуючи, що в цьому будинку знаходилися водночас велика кількість військових, повинен бути непомітний вхід та вихід (підземний хід), щоб могла відбутися швидка, мобільна дислокація – пересування армії. Легенди свідчать, що юнкерським училищем і зараз знаходяться підземні лабіринти, які ведуть під вулицю Дворцову до річки. Кожного дня нібито приїжджав до училища водовіз з бочкою на бричці, забирав бочку зі старою водою і через підземну браму виїжджав за новою водою.  Ширина цього проїзду ніби була така, що можна було проїхати бричкою. Коридори були вимощені червоною цеглою і кам'яною цеглою і кам'яною плиткою, і йшли вони аж до річки через Театральний провулок. А оскільки цей таємничий водовіз працював вночі, бо він повинен був доставити бочку з водою о п'ятій ранку, то він весь час підсвистував собі, щоб не заснути.

         Було це все аж 150 років тому. Але старі люди кажуть, що їхні бабусі розповідали, як іноді з-під землі чули пісню підземного водолаза. Але це легенда, а от в юнкерському училищі справді є підземних хід, про що розповідають сучасники.

Джерело походження легенди

У 1970-х роках XX століття восьмидесятирічна жителька міста Є. Ковальська розповідала, що дід, француз за походженням, працював підрядником на будівництві підземних комунікацій під палацовим комплексом. Тоді грунт землі на 10 метрів наносили штучно, щоб укріпити споруди і побудувати підземні переходи. Також священник Василь Никофоров, архієпископ Олександрійський і Новомиргородський, який у дитинстві вчився в духовному училищі, пізніше в спогадах згадував, що з товаришами бігав дивитися на будівництво Палацу і підтверджував, що там проводилися великі грунтові роботи.