Розшукала в архівах О.Класова.

Будинок збудовано у 1874 році у стилі «еклектика» з елементами класицизму. З цим будинком також пов'язана ще одна легенда, яка народилася в народі на основі реальних фактів. Цій легенді 100 років.

У 1914 році почалася I Світова війна. Наше місто було вдалині від військових подій і визначено як «глибокий тил». Тут розмістилися шпиталі, лазарети та евакуаційні установи. У 1905 році в місті була відкрита ще одна лінія телефонної станції, яку профінансував Давид Барський. У 1914 році у зв'язку із війною з Німеччиною на телефонну станцію надійшов наказ: набирати телефоністів зі знанням 2-3 мов – французької, німецької та англійської. Країна була зацікавлена у «шпигунах», які намагалися дізнатися для Німеччини якомога більше військових таємниць. Тому телефони громадян за наказом прослуховувалися. У Єлисаветграді перша станція мала невелику телефонну мережу – близько 100 номерів – це номери губернатора, міського голови, лікарів, офіцерів, вчителів – всіх, хто міг знати якусь цікаву інформацію.

Стало відомо, що до міста приїздить «таємний інспектор», який буде набирати команду «прослуховувачів» телефонів. Документи поштово-телеграфної контори свідчать, що ні прізвища, ні зовнішнього вигляду цього таємного агента ніхто не знав. Але як здивувалися усі, коли дізналися, що це – жінка! Вона набрала команду жінок-шпигунок». Перед прийняттям на службу вони написали заяви до вступу на роботу: про те, що вони зобов'язуютьсяпрослуховувати і доповідати про усі приватні розмови; не виходити заміж доти, доки працюють на телефонній станції, щоб не проговоритися чоловікову чи будь-кому; зобов'язуються не вступати ні до якої «масонської ложі» чи будь-якої таємної організації в місті.

Це все зафіксовано у документах поштової контори, які зберігаються зараз в архіві.