Жив тут, у місті, один купець, прізвище якого було –
Барський. Був він багатий-пребагатий, але не жадібний. І ферма була, і завод, і
млини… Він давав гроші на лікарні, школи, роздавав бідним. Витрачав він,
витрачав гроші, а грошей все одно залишилося багато. Задумав він тоді палац
собі збудувати, але такий, щоб всі заздрили. Та й почав його будувати. Збудував
нарешті…Гарний, новий, кімнати великі, просторі, вікна світлі. Та хтось
позаздрив-таки йому, не мав він щастя ні одного
дня в цьому будинку. А було в нього аж 12 дітей: 9 доньок і 3 сини. І
такі всі гарні. Особливо купець любив доньок, бо красиві дуже були: брови
чорні, очі карі, щічки рум'яні. І напала якась напасть – одна померла, за нею
друга, третя. Плакав він, плакав, сильно горював, а потім наказав портрети з
каменю дочок свої зробити, щоб не забувати. Отак вони там і є до цього часу, де
ми їх бачимо. Ті, що з відкритими очима, - ті живі, а ті, що з закритими, -
померлі. Та й далі щастя йому не було. Перед самою революцією вбили його, прямо у церкві через гроші.
Навіть, іроди, церкви не побоялися. А ті його діти, що живі лишилися, так
боялися там жити, що покинули будинок і втекли за кордон. З того часу він був
пустий, а вже радянська влада його собі забрала.
Походження
легенди
Будинок
купця Д. Барського будували цілих 10 років, починаючи з 1895 року. Архітектор
О. Лишневський, стиль – «ранній модерн». Барський був заможною людиною. У роки
першої російської революції «новоявлені терористи» - брати Абрам та Іуда
Шлоймові, діти новоукраїнського купця Соломона Шлоймова, розстріляли його за
відмову платити «данину». Шлоймови – учасники терористичної організації
«Набат», «Червоне знамя» та інших, сподвижники Володимира Леніна, Нестора
Махна.
Будинок
Барського прикрашений, немов гарна «музична» скринька – різними деталями,
ліпниною, серед яких «маскарони» - дівочі обличчя, що символізують день і ніч.
Дев'ять доньок в легенді асоціюються по аналогії з 9 музами, дочками Зевса, в
якого їх і було 9. У народній пам'яті відбулося змішування реального і вигаданого.