Початок нашому місту дала Фотеця Св. Єлисавети – велика земляна фортифікаційна споруда, що була збудована в степу на правому нагорному березі річки  Інгул за проектом німецького інженера Й.Л. Менцеліуса  у середині XVIII століття (1754 р.). Фортеця мала вигляд шестикутної зірки прощею 6 га, з виступаючими укріпленнями – равелінами та бастіонами. На той час фортеця була одним з найкращих оборонних об'єктів Європи такого типу.

Відомий факт, що у 1769 році фортецю взяло в облогу сімдетитисячне військо кримського хана Керим-Гірея, але, так і не наважившись на штурм, татари натомість спалили найближчі села і забрали в полон близько трьох тисяч людей. Однак на початку XVIII століття фортеця втрачає своє оборонне значення. Водночас на лівому березі Інгула, на так званому Подолі, зростав форштард – містечко для цивільного населення  з передмістями – Пермське, Бикове, Чечора та ін.

Приблизно протягом століття місто було невеличким з населенням від 15 до 25 тисяч жителів. Будинки були здебільшого одноповерховими, саманними і дерев'яними – тому місто часто майже вщент вигорало через пожежі, також потерпало від повеней. І лише після заснування в 1836 році так званого Будівельного комітету при міській управі місто почало інтенсивно розбудовуватися. З середини XIX століття, (з 1845 -1848 рр.) в місті починають працювати талановиті архітектори – іоанн Верлон, Андрій Достоєвський, Олександр Брюлов, Костянтин Тон, а пізніше Олександр Лішневський  і Яків Паученко. На вулицях починають з'являтися великі будинки на кам'яних фундаментах, а також невеличкі, так звані «камерні палаци», збудовані на замовлення заможних людей – лікарів, інженерів – «нового купецтва», яке з'явилося в місті після реформ 1860-1880 років. Архітектурне обличчя міста формувалося шляхом синтезу різних архітектурних течій і стилів, починаючи від ренесансу і закінчуючи неокласикою.

В середині 1880-х років у місті налічується біля тисячі подвір'їв і проживає біля шістдесяти тисяч жителів. На той час в центрі міста, на Подолі, збудовано вже близько шестисот будинків. Працювали ярмарки, дрібні підприємства: 10-15 цегельних заводів, 3 свічних, 7 шкіряних, 12 салотопних, 1 винно-пивоварний, близько 80 вітряків. А вже наприкінці XIX століття у 90-х роках місто налічує понад вісімдесят тисяч населення, 50-55 фабрично-заводських підприємств. Це заводи Краузе, Ельворті, Бродського, Бургардта та ін. Також близько десяти тисяч працівників приїзджають до міста на сезонні роботи.

У 1890-х роках активно розвивається інфраструктура міста: починають працювати водогін, електростанція, трамвайне депо. Залізниця пов'язує місто з великими населеними пунктами країни.

         Але надалі розвиток міста призупинила Перша світова війна та події визвольних змагань 1918-1921 років, а також війна 1941-1945 років. Місто було вщент зруйновано німецькими військами та заміноване. Перестали працювати магазини, школи, фабрики, заводи, електростанція та трамвайне сполучення. 

Лише з середини XX століття у місті почала відновлюватися промисловість. З'явилися нові житлові квартали, почали працювати культурні заклади. Але під час відбудови були втрачені важливі історико-краєзнавчі об'єкти: Успенський собор, будинок Заславського, Знаменська церква, церква св. Петра і Павла.

          Після здобуття Україною незалежності розпочалася нова, сучасна історія міста.

Кропивницький називають «Степовою Єлладою», «Колискою Корифеїв», а також «Місто о п'яти іменах». І дійсно, за всю 265-річну історію свого розвитку місто було перейменовано п'ять разів. До 1924 року воно називалося Єлисаветград, з 1924 по 1934 - Зінов'євськ. З 1934 – Кірово, а в 1939 році, після утворення Кіровоградської області, - Кіровоград. Влітку 2016 року рішенням Верховної ради України місто перейменовано у Кропивницький.

Наше місто умовно можна поділити на Старе Місто і Нове Місто. Нове Місто – це новобудови, житлові будинки, магазини, кафе, готелі, кінотеатри, ресторани, які почали у другій половині XX століття. Сьогодні від фортеці через центр міста, у так званому Старому Місті, проходить умовна «історична лінія», яка територіально охоплює центральний майдан з найближчими до нього вулицями, головними з яких є Велика Перспективна і Дворцова, де знаходиться комплекс важливих краєзнавчих об'єктів – історичних пам'яток – будівель, пов'язаних з найдавнішим періодом історії розвитку міста.