Записано О.Класовою за матеріалами архіву

Ця легенда пов'язана з родиною шведських дворян – Бостремів. Вони з'явилися в наших краях ще у XVIII столітті, коли тут опинилося багато іноземців. Серед них були корабельні майстри, інженери, юристи. Останнім був наш земляк – Едуард Бострем, який був в Єлисаветграді Губернським Секретарем. В його родині було четверо дітей: три доньки і один син. Доньки стали вчителями, скульпторами, а син Георгій закінчив Одеське художнє училище і Петербурзьку академію мистецтв. Він подорожував, працював у Греції на Афоні, де розписував храми. Будинки свої на вулиці Дворцовій Бостреми здавали. Ось будиночок на цій вулиці у стилі «модерн», де знаходилася «земська аптека». Тут збереглася меморіальна дошка про те, що будинок – історична пам'ятка.

        Легенда про Бострема свідчить про те, що він – людина унікальної долі. Був віруючою людиною, не їв м'яса, все життя постився, шанував усі релігійні свята, але нажив ворогів серед радянської влади. Коли він став директором Лаври в Загорську (монастир «Сергіїв Посад»), його заарештували та засудили до розстрілу, бо він не зрікся християнства. Його повезли разом з іншими «смертниками» в потязі.   Він вистрибнув на ходу і 25 років ще блукав у Середній Азії під виглядом напівбожевільного «дервіша». Але за цей час він навчився лікувати травами та акупунктурою. Одного разу підібрав помираючу жінку з немовлям, врятував її, оженився та виростив дочку…

       У наше місто назад він більше не повернувся, а оселився з родиною у напівзруйнованому будинку в селі Зарєчє під Сімферополем, бо не мав паспорту. Знав мови, його дочка стала головним лікарем в Євпаторії, допомагала йому лікувати людей, які їхали до нього з усього світу.

         У Сімферополі зараз збудованих музей сакрального мистецтва імені Бострема та у Нью-Йорку є приватний музей Соломона Гугенгейма, де зберігаються картини Георгія Едуардовича Бострема. А також багато його робіт у приватних зібраннях у родині співака І. Козловського, письменника М. Пришвіна.

Джерело походження легенди

       Бострем Георгій Едуардович проживав у нашому місті, навчався в Земському реальному училищі. На початку XX століття родина переїхала до Одеси для навчання дітей, але зберегла за собою два будинки, щоб іноді приїжджати на відпочинок. Георгій навчався в Одесі, пізніше в Петербурзі. Ніхто з родини в наше місто не повернувся. Батьки вирішили здавати будинок, який стоїть на Дворцовій, під аптеку. Згідно з постановою від 17 травня 1889 року, а також контракту від 1890 року, будинок Бострема здавався в оренду. Земська управа уклала з батьком Едуардом Бостремом контракт. З 01 січня 1890 року по 01 січня 1896 року зобов'язався робити ремонт і страхувати аптеку. Завідуючим аптекою став Укринський. Персонал аптеки складався з завідуючого, провізора, 2-х аптекарів, касира,4-х аптекарських учнів та слуги.

        Аптека готувала і відпускала ліки для всіх лікарень міста, а з 1904 року і в лікарню Червоного Хреста Святої Анни.

        У Бостремів під час революції було відібране все майно, але будинок назавжди отримав назву «Будинок Бострема». Сам же Георгій Едуардович був духовною і все життя обмежувався дуже скромними потребами.