Розповідала у 1978 році

жителька Кіровограда – Євдокія Іванова

      Давно це було, можливо тисячі-тисячі років тому. Жили у нашому краю скіфи, це такий давній народ, а над ними був цар, і звали його Аріант. І вирішив він порахувати своїх підданих, але як це зробити? Думав він, думав і придумав…Наказав цар зібрати всіх скіфів і до самого останнього, а було в нього багато їх: скіфи-орачі, землероби, скіфи-скотарі, мисливці, і «царські» скіфи. І наказав він їм принести свої стріли, кожному по одній. Далі наказав розпалити вогнище велике, до неба, зробити таку бронзову піч. І піч та жевріла цілий день і цілу ніч, а скіфи ламали свої стріли і кидали в неї наконечники від стріл. А коли порахував – виплавився в тій печі великий казан, який піднімався високо над землею. І покрив його цар чистим золотом, що сяяло і затьмарювало навіть сонце. Багато людей вже тисячі років шукають цей казан. Та кажуть люди, що розсипався він давно на маленькі частинки, які розкидані по всій землі. І стали з часом золотими злиткам. А тим, хто хоче знайти скіфське золото, являється одного разу олень з золотими копитами і вибиває іскри – тут і шукай! Або ж стоїть на курганах одинока стара груша – це теж такий знак, що тут золото закопане.

       Походження легенди

Уперше цю легенду почув і записав грецький історик Геродот – «батько історії», який відвідав наш край. Називав Геродот наш край «Ексампей», тобто «священні шляхи». Познайомився він зі скіфами – народом іраномовного походження, який з'явився в цих краях. Скіфів вважають нашими предками. Геродот описував у своїй «Історії» скіфів землеробів-орачів, скотарів, мисливців і царський скіфів, але легенду про царський казан почув у переказах і записав. Скіфських легенд існує декілька варіантів. Сам Геродот бачив у скіфів великий казан із бронзи. За припущенням сучасних вчених, скіфів було приблизно 35 мільйонів чоловік.