Розповідь за Юрієм Матівосом

     Розповідь буде про будинок пошти, його будівництво у 1874 році. Звертаємо Вашу увагу на найвищу точку будівлі, де в ніші встановлено скульптуру ангелів-провісників. Вони тримають в руках свиток, на якому зображено герб міста.

      Мало хто знає, що перший герб міста був створений у 1845 році сенатом. За часів радянської влади був заборонений, оскільки на ньому було зображено імператорську корону і Фортецю Святої Єлисавети. Але у 1996 році при міській раді було створено геральдичну комісію, до якої увійшли Віталій Кривенко  та Олександр Полячок. Кривенко В.Є. створив новий герб міста, ставши переможцем конкурсу. У новому гербі він використав спадковий принцип наслідування гербових фігур.

       У ньому ми бачимо план Фортеці, який «перерізають» три річки – Інгул, Біанка і Сугоклея. Герб тримають два лелеки, які стоять на колосі пшениці, а внизу напис «З миром і добром». Верхня частина нашого нового герба – жовта, нижня – червона, а сині стрічки – це ті самі 3 річки. Лелеки символізують добробут, мир, адже за легендою там, де селяться лелеки, - гарне місце для дому, родинного життя. Інгул за легендою – підземна «печерна» ріка.

         Існує цікава історія про походження назви річки Біанки.

        Першими засновниками міста були купці, які проживали на слободі «Криничаті хутори» у районі сучасної Великої Балки, у північно-східному районі міста. Там дійсно і зараз є багато нових криниць, з яких б'є чиста джерельна вода. А по дну Балки протікає маленька, але бурхлива річка, яка ніколи не зупиняється, не тече рівно, і ніколи не зупиняється, не тече рівно, і ніколи, навіть в морози не замерзає. Вона весь час дзюрчить, біжить і живиться підземними джерелами, точе каміння, вибивається з під-землі. Люди казали: «Так і б'є, так і б'є…». Так і назвали її Біанка.

        Також цікаво, коли ми дивимося на герб міста і скульптуру ангелів-провісників, ми бачимо внизу під ними текс, написаний на латині «Добра справа спішить і торжествує». Цю скульптуру з органічного скла замовив за свої кошти мер міста – Василь Мухін, а виконав заслужений скульптор України – Анатолій Гончар. Годинник був замовлений у Швейцарії за кошти мера міста у 1996 році.