Розповідь
за Юрієм Матівосом
Розповідь буде про будинок пошти, його будівництво у 1874
році. Звертаємо Вашу увагу на найвищу точку будівлі, де в ніші встановлено
скульптуру ангелів-провісників. Вони тримають в руках свиток, на якому
зображено герб міста.
Мало хто знає, що перший герб міста був створений у 1845
році сенатом. За часів радянської влади був заборонений, оскільки на ньому було
зображено імператорську корону і Фортецю Святої Єлисавети. Але у 1996 році при
міській раді було створено геральдичну комісію, до якої увійшли Віталій
Кривенко та Олександр Полячок. Кривенко
В.Є. створив новий герб міста, ставши переможцем конкурсу. У новому гербі він
використав спадковий принцип наслідування гербових фігур.
У ньому ми бачимо план Фортеці, який «перерізають» три річки
– Інгул, Біанка і Сугоклея. Герб тримають два лелеки, які стоять на колосі
пшениці, а внизу напис «З миром і добром». Верхня частина нашого нового герба –
жовта, нижня – червона, а сині стрічки – це ті самі 3 річки. Лелеки
символізують добробут, мир, адже за легендою там, де селяться лелеки, - гарне
місце для дому, родинного життя. Інгул за легендою – підземна «печерна» ріка.
Існує цікава історія про походження назви річки Біанки.
Першими засновниками міста були купці, які проживали на
слободі «Криничаті хутори» у районі сучасної Великої Балки, у північно-східному
районі міста. Там дійсно і зараз є багато нових криниць, з яких б'є чиста
джерельна вода. А по дну Балки протікає маленька, але бурхлива річка, яка
ніколи не зупиняється, не тече рівно, і ніколи не зупиняється, не тече рівно, і
ніколи, навіть в морози не замерзає. Вона весь час дзюрчить, біжить і живиться
підземними джерелами, точе каміння, вибивається з під-землі. Люди казали: «Так
і б'є, так і б'є…». Так і назвали її Біанка.
Також цікаво, коли ми дивимося на герб міста і скульптуру
ангелів-провісників, ми бачимо внизу під ними текс, написаний на латині «Добра
справа спішить і торжествує». Цю скульптуру з органічного скла замовив за свої
кошти мер міста – Василь Мухін, а виконав заслужений скульптор України –
Анатолій Гончар. Годинник був замовлений у Швейцарії за кошти мера міста у 1996
році.