Ми називаємо наше місто, наш
край – «Степовою Єлладою». Так уперше назвав її у своїй поезії видатний поет
українського зарубіжжя – Євген Маланюк. Батько історії – Геродот – називав ці
місця «Тавридою», а також «Ексампей», що значить «священні шляхи».
Що бачили ці кам'яні баби за століття свого існування?
Вони бачили зміну народів-етносів: кіммерійців, скіфів,
сарматів, аланів, готів, аварів, гунів, хозарів, половців, печенігів,
монголо-татарські навали. Існує легенда про те, хто такі скіфи і звідки вони
взялися. Скіфи проживали в степах Північного Причорномор'я, приблизно 1000
років – з VII століття до нашої ери по III століття нашої ери.
За легендою бог Папай (у греків – Зевс, верховне божество)
одружився з дочкою Борисфена – Дніпра. У них народився син – Таргітай. Його
називали «першою людиною серед скіфів». Від таргітая народилося троє синів –
Ліпоксай (цар-Гора), Апоксай (цар-Вода) та Колоксай (цар-Сонце). Боги-батьки
послали для синів Таргітая небесні подарунки, золоті дари: плуг, ярмо, сокиру і
золоту чашу. Як тільки вони хотіли взяти в руки ці подарунки – спалахнув
вогонь. І лише коли Колоксай протягнув до цих речей руки, вони йому далися в
руки. Так скіфи зрозуміли, що в них з'явився новий цар.
Ці кам'яні «баби»,
які скіфи ставили на курганах, на місцях поховання царів і знатних воїнів,
символізували відновлення Всесвітнього хаосу, оскільки скіфи вважали, що на
місці померлого царя повинна стати його кам'яна копія.
Походження легенди
Кам'яні «антропоморфні» скульптури-баби, що стоять біля
краєзнавчого музею, це залишки чудової колекції скіфських скульптур, яку
наприкінці XIX – початку XX століття зібрав науковець, етнограф, історик,
фольклорист Володимир Ястребов для першого в краї музею Єлисаветградського земського
реального училища. Слово «баба» тюркського походження і означає «воїн»,
«чоловік», «батько» .