Ми називаємо наше місто, наш край – «Степовою Єлладою». Так уперше назвав її у своїй поезії видатний поет українського зарубіжжя – Євген Маланюк. Батько історії – Геродот – називав ці місця «Тавридою», а також «Ексампей», що значить «священні шляхи».

         Що бачили ці кам'яні баби за століття свого існування?

     Вони бачили зміну народів-етносів: кіммерійців, скіфів, сарматів, аланів, готів, аварів, гунів, хозарів, половців, печенігів, монголо-татарські навали. Існує легенда про те, хто такі скіфи і звідки вони взялися. Скіфи проживали в степах Північного Причорномор'я, приблизно 1000 років – з VII століття до нашої ери по III століття нашої ери.

      За легендою бог Папай (у греків – Зевс, верховне божество) одружився з дочкою Борисфена – Дніпра. У них народився син – Таргітай. Його називали «першою людиною серед скіфів». Від таргітая народилося троє синів – Ліпоксай (цар-Гора), Апоксай (цар-Вода) та Колоксай (цар-Сонце). Боги-батьки послали для синів Таргітая небесні подарунки, золоті дари: плуг, ярмо, сокиру і золоту чашу. Як тільки вони хотіли взяти в руки ці подарунки – спалахнув вогонь. І лише коли Колоксай протягнув до цих речей руки, вони йому далися в руки. Так скіфи зрозуміли, що в них з'явився новий цар.

     Ці кам'яні «баби», які скіфи ставили на курганах, на місцях поховання царів і знатних воїнів, символізували відновлення Всесвітнього хаосу, оскільки скіфи вважали, що на місці померлого царя повинна стати його кам'яна копія.

        Походження легенди

Кам'яні «антропоморфні» скульптури-баби, що стоять біля краєзнавчого музею, це залишки чудової колекції скіфських скульптур, яку наприкінці XIX – початку XX століття зібрав науковець, етнограф, історик, фольклорист Володимир Ястребов для першого в краї музею Єлисаветградського земського реального училища. Слово «баба» тюркського походження і означає «воїн», «чоловік», «батько» .